ЛІТО "Кобзар"/
     
     

2212d3f2

 
     
 
   
 

Концепція

 

Кожний з нас гідний найкращого, у кожному є щось особливе і прекрасне, будь-хто з нас здатний на більше. І все, що нам потрібно – це шанс. Можливість самореалізуватися, показати світові на що ми насправді спроможні, відкрити душу і дозволити внутрішній красі освітити собою похмуру і сумну сірість сьогодення.

Разом ми можемо це зробити.Разом у нас є надія. Разом ми змінимо світ.

Громадське об’єднання «Кобзар» - це спільнота людей, які вірять у світле майбутнє України. І не просто вірять, а роблять усе можливе для того, щоб ця віра не перетворилася на марні сподівання, а навпаки - стала могутньою рушійною силою для подальшого піднесення. Ми не шукаємо ледарів та фантазерів, нам потрібні люди,  які вірять у себе і які здатні шляхом нелегкої та кропіткої праці досягати найвищих результатів.

Якщо Ви мужня, талановита та працьовита людина, то ми будемо щиро раді вітати Вас у наших лавах! Справжній успіх приходить лише до тих, хто має мужність його прийняти.   

Розповідь сьогоднішнього дня:
Приходять до професора два студенти іспит здавати з комбінаторики. У ті ще часи. Ну, здавали, здавали, за картами засиділися, за кістьми гральними, стемніло. А в той час і студенти, і професори були бідні, додому їх не відправиш, довелося спати укладати у професорській трикімнатній квартирі. В одній кімнаті - два студента, в іншій - професор з дружиною, у третій - професорська дочка. Всі сплять.
Прокидається студент, думає: «А чого я з цим йолопом лежу, піду професорську доньку відвідаю». Глядь в одну кімнату - дві голови з-під ковдри стирчать, ну то професор з дружиною, глядь до іншої - одна голова. Дочка! Юрк до неї під ковдру, сплять.
Чи не спиться і професору. «Дай, - думає, - до доньки переляжу, хіба мало що від цих бовдурів чекати». Шусть до однієї кімнати, а там дві голови, - ага, студенти, глядь до іншої - одна, дочка, не інакше. Стрибнув в ліжко і спить. Тут і другий студент прокинувся і, як ви вже здогадалися, відправився на пошуки професорської доньки.
Ранок. Прокидається професор. Один. У кімнаті студентів. Хм ... Заглядає в одну кімнату - там студент з донькою, в іншу - студент з дружиною. Чеше ріпу:
- Скільки років викладаю комбінаторики, але таких перестановок ще не бачив! .