ЛІТО "Кобзар"/
     
     

Оказание юридических услуг юридическим лицам в Москве Мы поможем избежать неприятных и непрогнозируемых ситуаций, придем на помощь вашему бизнесу и поможем отстоять свои интересы. Оказание юридических услуг юридическим лицам в Москве для различных видов бизнеса: Малому бизнесу. 2212d3f2
 
     
 
   
 

Рецензії на роботи конкурсу "Майстерня чудес" Нинель Приходько

Подорож у міфічний світ

Не позбавлена цікавості дитяча казка, повчальна і адатптована до сучасних реалій. Сюжет простий та передбачуваний. Мова рівня середньої школи – без особливих помилок, але й без перлів. Кілька моментів викликають подив. Наприклад, чому через дірку в небі зникли всі звірі, або геть перекручена міфологія (я не змогла розібратися який з богів за що відповідає). Не зрозуміло хто такий і кому служить богатир (лицар). Персонажі взагалі майже не розкриті, навіть для дитячої казки. Для неї ж – забагато легкого еротизму. (Неймовірно красиві дівчата; Цвіт папороті, що втомлено лежить на траві тощо ).
Та не дивлячись на всі перелічені і невказані недоліки, маю відзначити, що прочитала твір не без задоволення.

Єдиноріг

Цей твір залишив дуже двоїсте враження.
З одного боку - серйозна недосконалість тексту і композиції оповідання. Це і русизми, і просто неграмотно написані слова, що зустрічаються з неприємною періодичністю. Якщо замислитися, дії персонажів викликають безліч запитань: невже ГГ так рідко отримував пошту, що вирішив зателефонувати, а згодом ще й поїхати, підозрюючи, що на нього чекає лише ще одна дурнувати шанувальниця? Чому єдинорога неможливо описати у листі або по телефону? ЩО ТАКОГО мав написати цей самозакоханий письменник, щоб справді сколихнути світ своєю книгою тощо?
З іншого боку – особисто мені це дивне творіння прочиталося на одному диханні. Воно наповнене живими емоціями і прискіпуватися, не зважаючи на всі недоліки, не хочеться.

Сонечкова сім’я

Дуже кумедна казка начебто про створення світу. Проста, з майже повною відсутністю сюжету. Мова, безсумнівно, грамотна й українська , але теж надпроста чи навмисне спрощена. Складається враження, що автор хотів вкласти до свого твору якісь підтексти, та не зміг їх чітко вималювати.
Наразі «Сонечкову сім’ю» можна розгладати лише як примітивну казочку про будову сонячної системи.

Господиня лісу

Своєрідний «потік свідомості», трохи замаскований під оповідання. Навіть при поверхневому читанні запитань виникає забагато. Я так і не зрозуміла, кого автор називає «господинею лісу», чому та господиня носить сумки своїм гостям, як обличчя можуть бути «молитовними» і чому оповідання починається від імені жінки, всередині йде від другої чоловічої особи, а наприкінці знову ж таки повертається до третьої жіночої.
Сюжету я не знайшла (не вважати ж таким перестрибування з теми на тему волею автора). Мова – українська. Аби не сюжетно-композиційні витребенькі, її було б приємно читати. От якби автор ще й уважніше ставився до того, що він хоче сказати читачеві своїм твором!

Чаклунка чи відьма

Справжне гумористичне фентезі. Простий але досить стрункий сюжет, а персонажів навіть можна відрізняти одне від одного. Сподобалася мова. Вона жива, жвава, зустрічаються дуже влучні й дотепні вислови.
Авторові б не завадило допрацювати «флешбеки», щоб позбавити їх зайвої описовості. І написати продовження. Особисто для мене 

Наука

Схоже на уривок з більш значного твору. Не зрозуміло нічого: хто такі дід із хлопчиком, хто пропливає в човні по небу, що за мара привічала гостей в хаті, із ким старий пив вино? Аби трохи розширити оповідання, додавши йому чіткості й логічності, вийде цікаве творіння.

Потерча

Під час читання цього твору весь час згадувалися мені вірші Тараса Григоровича. Чому? Бо це він дуже полюбляє, щоб «крізь плач, і стогін, і ридання». Спочатку героїні, звабленій та покинутій дівчині, співчуваєш. Згодом вона (а радше, описи її неземних і нелюдських страждань) починає дратувати, а наприкінці вже не чіпляє абсолютно. Дивно, що головна героїня вийшла дуже схематичною. На її тлі навіть невірний коханець виглядає живим.
Насмілюся порадити авторові викинути половину «нелюдських» криків, плачу та страждань, натомість додавши щось світліше (спогади дитинства, маленькі радощі сьогодення, будь-що інше), щоб зіграти на контрастах. Чи навпаки, створити атмосферу, що панує в гарних фільмах жахів.
Аби не досить приємна мова, читати було б нудно й сумно.

Чарівна книга Ізабелли

Адекватно оцінити цей твір заважає клята анонімність. Аби я точно знала, що авторові/авторці років 8-10, можна було б похвалити і поставити непогану оцінку. Бо якщо це створила доросла людина, то все дуже сумно.
Сюжет (вельми умовний) взагалі не має логіки, розвивається лише волею автора й містить безліч протиріч. Наприклад, за сюжетом дівчата мають побачитися з королем. Гадаєте, вони просять аудієнції, потерпаючи від місцевої бюрократії? Аж ніяк, це ж казка. Вони просто заходять до палацу, а згодом і до тронної зали. Їх ніхто не зупиняє, вони не зустрічають на шляху жодного вартового.
- «Ходімо до короля! – сказала Ізабелла. Вони підійшли до палацу і зайшли у водяну залу.
- Доброго дня, королю! – сказав чарівник.
- Вам також. О-о, Ізабелло, привіт! Не думав тебе тут побачити, - протеревенив король.»

Решта моментів не набагато логічніша і реальніша.
Персонажі навіть не картонні. Їх не існує, як таких. Є оболоночки з іменами, в які теж запхнуто багато несумісного й відверто безглуздого.

Написати новий коментар